Поиск

Добавить в RSS-ленту

Архивы

О исконнорусском Крыме 2

Январь 13, 2009




|


  1. Февраль 12, 2009 @ 8:00 дп
    Саша1967 пишет:

    Как показывает жизнь, подарки -это дело неблагодарное и глупое.
    Через совсем короткое время одариваемый совершенно забывает о том, что «было» и перестаёт испытывать малейшие чувства благодарности.
    Типа «всё так и должно быть».
    Типа «теперь ещё и Кубань подавайте, и ваще».

    Думаю, что хрущёвский подарок был просто каким-то маразмом, и ничем иным.
    Одно страна взяла, да и подарила «с барского плеча» свой ценнейший и немалый кусочек земли.
    Существеннейшим образом изменив не в свою пользу геополитический расклад сразу в двух морях.

    Интересно, есть ли в истории примеры большего идиотизма, когда «сукин сын и самозванец казённые земли разбазаривает»?
    Или вообще что-либо подобное в смысле территориальных «подарков».
    Что-то мне сомнительно.

  2. Февраль 14, 2009 @ 12:47 дп
    MAG пишет:

    «Одно страна взяла, да и подарила “с барского плеча” свой ценнейший и немалый кусочек земли»

    Сашо, Вам скіки не викладай матеріалу Ви все одно мислите нереальними категоріями 🙂

    Яка країна? Що значить подарувала? Який це «свій» шматок землі? Це ж рівень Лаврова, Сашо, стидітєсь.

    Це була НАША спільна імперія з метрополією у Москів. Потім НАША радянська імперія. На цей «шматок землі» було пролито немало крові й наших українських предків (на іх нащадків можете в цьому відео поглянути) . Саме для вирішення господарчої кризи Криму його було адміністративно підпорядковано Україні. Саме для вирішення проблем РСФСР їй було адміністративно підпорядковано в три рази більше родючих українських земель (це без Кубані). Про що мова?

    Мабуть тут знову справа в тому що у мене немає часу викласти розлогу картину скажімо ось тут http://www.ya2004.com.ua/2008/11/02/1356/#comments

    Напряги блін! 🙁

    «Или вообще что-либо подобное в смысле территориальных “подарков”.
    Что-то мне сомнительно»

    Жартуєте чи що. Свого часу коли сучасні європейські імперії перетворювалися на нації їм довелося розпрощатися з більшістю володінь. У багатьох випадках також і добровільно — але це робили на користь націоформування. Тільки Росія до цього не доросла. Нормальний розпад імперії перервався більшовистським експериментом, російська нація померла й не народившись, ледь не потягнувши з собою решту сусідів. Навіть зараз ні про яку російську націю в нормальному розумінні цього поняття говорити не доводиться — нічого вищого пожирання сусідів російська влада не опанувала.

  3. Февраль 14, 2009 @ 11:56 дп
    MAG пишет:

    Для порівняння з сучасними кордонами:
    http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/d9/Carte_de_ukraine_1919.jpg

  4. Февраль 15, 2009 @ 10:23 дп
    Саша1967 пишет:

    Последнюю карту «Великой Украины» я уже видел где-то. 🙂

    Что касается того, как я чувствую сказанное Вами о России и русской нации…
    Ну с чем-то, безусловно, можно согласиться в той или иной степени.
    Россия пока не может себе позволить «разморозиться» до настоящей демократической «оттепели».
    Слишком уж много нерешённых проблем.

    А как они решатся-даже и представить себе не могу.
    Однако хотелось бы уже прекращения катастроф и потрясений.
    Может, как-то спокойно и естественно получится.
    Будем надеяться.

  5. Февраль 16, 2009 @ 5:56 пп
    MAG пишет:

    «Последнюю карту “Великой Украины” я уже видел где-то. :)»

    Це приблизно мапа українських етнографічних земель 1919 року, частково контрольованих УНР.

    «У 1919 — 21.01.1920 — Делегація УНР бере участь у Паризької мирної конференції Антанти, яка вирішує майбутне спірних земель європейських держав, що програли у Першої світової війні. УНР намагалась отримати міжнародне визнання, але це суперечило позиції Великобританії, що підтримувала ідею «єдиної та неподільної Росії», та Франції, що намагалася посилити Польщу за рахунок західноукраїнських земель для того, щоб припинити просування на Захід більшовизму. Певні опасання західних держав були пов’язані з неспроможністю УНР організувати велику регулярну армію та поширенням соціалістичних ідей у стані керівництва. УНР не було офіційно визнано, натомість Польща отримала масштабну військову допомогу, яка частково була задіяна проти Української галицької армії»

    Як бачимо «малоросів» вже тоді «дуже» намагалися «відірвати» від Росії.

    «Что касается того, как я чувствую сказанное Вами о России и русской нации…
    Ну с чем-то, безусловно, можно согласиться в той или иной степени.
    Россия пока не может себе позволить “разморозиться” до настоящей демократической “оттепели”.
    Слишком уж много нерешённых проблем»

    Це просто наслідки колишньої бутності митрополією імперії, а потім базою для створення «радянського народу». Ці всі особливості дуже вдало експлуатує поточний режим http://bsk.kpgs.ru/2009/140209/original/03-2-09-14.jpg
    Звичайно набагато простіше впарювати населенню мантру про численних зовнішніх та внутрішніх ворогів і віддати свої (та чужі!) проблемні регіони (Чечня, Осетія, Абхазія …) на відкуп колишнім «бандитам».

    «А как они решатся-даже и представить себе не могу.
    Однако хотелось бы уже прекращения катастроф и потрясений.
    Может, как-то спокойно и естественно получится.
    Будем надеяться»

    У нас авторитаризм побудований на пофігістичному русифікованому-радянізованому грунті не отримав такого розвитку як у Росії, передача влади Януковичу провалилася в тому числі й через інуючий національний потенціал, не вдалося всім вбити в голову «ВСІ ВОНИ ОДНАКОВІ — РОБИ НЕ РОБИ ТИ НІЧОГО НЕ ЗМІНИШ». У Росії вдається поки що — єдиний реальний кандидат і купка блазнів.

    Економічна криза, що боляче по нам вдарила, а зі значним падінням цін на нафту — особливо по Росії струсне як нас так і їх. Справді треба сподіватися на мирний розвиток подій.


|
RSS feed отзывов к статье |





Оставить отзыв