Поиск

Добавить в RSS-ленту

Архивы

Путин: Мальчик, рыба… Какая разница?

7 сентября, 2008

Российский президент завел привычку ежегодных неординарных поцелуев. На этот раз объектом его нежности стал астраханский осетр, для которого поцелуй президента стал последним ярким событием в жизни.

Выпуская на волю каспийского осетра в районе Астрахани, Путин… поцеловал его. Журналисты усмотрели прямую связь между этим поцелуем и прошлогодним, когда Путин неожиданно поцеловал мальчика в живот.

Путин целует рыбу - Putin kisses fish

Самое прискорбное: по словам очевидцев, осетр, подвергшийся президентским лобзаниям, тут же скончался. Видимо, переволновался.




|


  1. 7 сентября, 2008 @ 10:04 пп
    Саша1967 пишет:

    Бедный осетр. 😉 🙁

    Знаете, мне воспомнилась одна история из детства:
    Было это в Братушанах, летом примерно 1974 года.
    В кухню залетел воробей и запутался в «ферянке».
    Его поймали и дали мне.
    Я держал его в руках минут 5-10.
    Сердце его колотилось сильно-сильно, он временами больно кусал меня.
    И вдруг как-то ослаб.
    Я попытался выпустить его, но было поздно.
    Так что смерть от стресса-вещь вполне реальная.

    А тут ещё не кто-нибудь, а сам Президент, да ещё поцеловал.
    От избытка чувств всё возможно. 🙂

  2. 9 сентября, 2008 @ 3:52 пп
    MAG пишет:

    То Ваш батько — росіянин, мати — українка? А якою мовою говорили у Вашій родині вдома і у Братушанах? Мабуть мати в родині соромилася української?

    У мене схожа ситуація була в родині хоча і мати і батько — українці. Батьки хоч і були україномовні з дитинства після вишів-роботи були звісно русифіковані. Дуже вдячний батькові за те що свого часу він попросив мене з братами розмовляти з ним українською. До того я українською вважай лише на уроках в школі говорив і хіба що в селі батьківському. А так — принамні розтренувався трохи до того як у свідомий вік увійшов і почав думати 🙂 Шкода що не всім так щастить.

  3. 10 сентября, 2008 @ 9:09 пп
    Саша1967 пишет:

    \\\А якою мовою говорили у Вашій родині вдома і у Братушанах? Мабуть мати в родині соромилася української?
    Да ничего подобного! Не надо выдумывать. В семье было принято разговаривать на русском. В Братушанах -на братушанском (это не вполне настоящий украинский).
    И никаких проблем.

    А когда пришла пора получать советский паспорт, мама мне сказала: «Ты можешь выбрать национальность русский или украинец. Что хочешь-то и выбирай».
    Для меня всегда был более родным русский, поэтому и в паспорте я записался русским.
    И никаких обид по этому поводу ни у кого не было и нет.

    Во всяком случае, в Братушанах я родной человек, приезжаю к маминой сестре, как домой.
    Она иногда помогает мне финансово (работает на хорошей денежной работе).
    Вот сейчас прислала моей семье 550 евро, очень, ОЧЕНЬ, знаете, не лишние деньги: в сентябре у меня всегда тяжёлый финансовый период в силу различных причин.
    Полно родственников в Братушанах, правда, поумирали очень многие, а с молодыми их потомками уже не совсем то, я ведь всё-таки там не живу.

    Вот кстати, одну мою прабабушку (1897-1982) звали баба Параска. 🙂
    Это та, которая не хотела со мной спорить. 🙂
    У меня до сих пор есть кусок её школьной тетради.
    Но пишется там всё на русском языке: это где-то 1907 год.
    Так что я тоже романтик. 🙂 🙂 🙂

  4. 11 сентября, 2008 @ 10:50 дп
    MAG пишет:

    \\Да ничего подобного Не надо выдумывать. В семье было принято разговаривать на русском.
    Просто я недавно від Вас прочитав таке «моя мама отрывается в Братушанах, обычно ни одного слова по-русски». Не сприймайте мої слова як наїзди — у нас з Вами нормальні родини і ситуації теж схожі 🙂

    \\В Братушанах -на братушанском (это не вполне настоящий украинский).
    Шо це значить? 🙂 Як це «нє вполнє»? 🙂 Не вишукана літературна? Ну так і у нас теж 🙂

    Ваша — по ідеї належить до південно-східного наріччя української мови з украпленнями південно-західного:

    ПІВДЕННО-СХІДНЕ НАРІЧЧЯ:
    Слобожанський і степовий виникли як наслідок переселення і дозаселення людності протягом 16 — 18 ст. П.-с. н. остаточно сформувалося у 19 — 20 ст. Воно побутує на території з найчисельнішим порівняно з двома ін. наріччями укр. населенням, а його говори значно однорідніші, ніж говори пн. і пд.-зх. наріч. П.-с. н. властивий шестифонемний наголош. вокалізм, який в осн. виявах фонем мало чим відрізняється від вокалізму укр. літ. мови. Однак у частині говірок П.-с. н. спостерігаються риси, характерні для говірок пн. наріччя, напр.: збереження [о], [е] в ненаголош. позиції на місці етимологічних [о], [е] (гвоздки́, бéседа, пошóў). У П.-с. н. у ненаголош. позиції немає розрізнення фонем [е], [и] (ниесý, виедý, жеивé, биерéза, сиелó). У ряді говірок фонему [о] у ненаголош. позиції заступає фонема [у] (туобí, пуожар). У системі консонантизму П.-с. н. у більшості говорів фонема [ф] заступається звичайно [x], [хв] (тýхлі, хвáбрика, бухвéт); обмежено вживаються африкати [дж], [дз], [дз’], зам. них — [д], [ж], [з] (хóд’у, бужý, звонóк, жерелó); наявний альвеолярний (т. з. середній) [л.], що найчастіше виступає у полтав. говірках (гол.ова, бул.и́, мол.око); поширений м’який приголосний [р’] (р’ама, гр’аниц’а, кобзар’).

    На морфол. рівні діал. ознаки спостерігаються гол. чин. у дієвідмінюванні. Форми інфінітива можуть мати паралельні суфікси -ти або т’; дієслова 1-ї ос. одн. — форми типу вóз’у, кóс’у, сид’ý, крут’ý; широко представлені усічені форми у дієсловах І дієвідміни: зна, гукá, дýма, питá; у дієсловах II дієвідміни у слобожанських і степових говірках виникли форми типу нóсе, рóбе, лáзе.

    Серед синтакс. ознак П.-с. н. — багатозначність спол. де, що вживається зам. куди, який, що; обмежене вживання спол. але, частіше — спол. так, та, а, но (ну).

    У лексиці П.-с. н. є чимало русизмів, а також, особливо в степових говірках, тюркізмів, болгаризмів, запозичень з роман. мов. Лексичні ареали П.-с. н. нечіткі, розмиті.

    \\И никаких обид по этому поводу ни у кого не было и нет.
    Безумовно.

    \\Вот кстати, одну мою прабабушку (1897-1982) звали баба Параска. 🙂
    Вітаю! 🙂

    \\Это та, которая не хотела со мной спорить. 🙂
    Во-во 🙂

    \\У меня до сих пор есть кусок её школьной тетради.
    \\Но пишется там всё на русском языке: это где-то 1907 год.
    А Ви сумнівалися? Ну з неї росіянку ще не встигли зробити. Це робиться лише поколіннями. Як бачите 🙂


|
RSS feed отзывов к статье |





Оставить отзыв