\\Ну ещё добавлю, что оморозки бывают не только в Севастополе.
Безумовно. Це був найочевидніший сценарій.

\\А насчёт “территориальной целостности” Грузии у меня сомнения.
Офіційно окремість Осетії не визнано. У Грузії не настільки свого часу були хороші КГБшники (вірніше вони були проросійські) як у нас в Криму. Наші не провтикали з місцевими князьками, Кучма дуже гарно поцькував їх між собою. Був там такий собі Мєшков — містер Крим. Так боровся за нездачу грошей у центр і з місцевою мафією, що у нього місяць на дачі жив один з головних підозрюваних у числених вбивствах нєкій В.Гавриленко, до речі його офіційний радник.

\\эта “целостность” была искусственной
я думаю головну штучність конфлікту можна осягнути ще раз прочитавши хто в осетії при владі. І скільки там з них осетин. Або принаймні де ці всі «осетини» жили до 93-го.

Ну ещё добавлю, что оморозки бывают не только в Севастополе.
А насчёт «территориальной целостности» Грузии у меня сомнения.
Она была целостной в нынешних границах только при советской власти.
И вполне возможно, что эта «целостность» была искусственной, как и довольно многие другие вещи, понятия, и проч., которые «made in USSR».

\\Вы меня определили в группу 70%-ников.
Ви на вибори ходите Вам не пофігу на глобальні проблеми держави, але Ви й обмежені у сприйнятті цілісної картини нашої сучасності, складної історії держави та власних можливостей по впливу на ситуацію своїм життєвим досвідом. Це не критично, Ваші діти принаймні будуть вільніші в оцінюванні та сприйнятті.
Щоб не склалося неправильне враження — я не даю оцінку по шкалі «погано-добре», до того ж зараз я теж активний не настільки, наскільки хотів би.

\\привычный русскоязычный уклад и традиционный взгляд на историю менять я не стану
хм, здається цього і не вимагається. Інша справа — що держава інша і звичайно що тепер можна подивитися на історичні події враховуючи й інтереси української держави.

Для прикладу — хто був більшим «зрадником» — цар Олексій, що не хотів бачити України як держави і уклав з поляками за спиною у Хмельницього мир поставивши Гетьманщину у безвихідне становище, чи Мазепа, що бачив як руйнуються царатом останні залишки українських вольностей там прав і який маючи від Росії все порушив угоду з Петром І?

Кожен бачив інтереси своєї держави по-свойому.

\\А почему это Вы в конце поста копируете чужие фразы?
\\Или это из серии “прочитал-передай другому”?
Та ні — я просто за зразком який мені сподобався описав себе. Бо Ви кілька разів останнім часом висловлювали подив щодо моїх поглядів А так — коротко і зрозуміло

Внизу — девіз який мені подобається.

Вы меня определили в группу 70%-ников.
Наверно, так оно и есть.
Я вообще довольно лояльно смотрю на то, что происходит в стране, однако всё-таки привычный русскоязычный уклад и традиционный взгляд на историю менять я не стану.
Это просто невозможно.
Или возможно в весьма узких рамках.

В своё время (в середине 80-х -начале 90-х) я очень существенно поменял взгляды в результате перестроечных процессов (свободная пресса, замечательный журнал «Огонёк» под редакцией Коротича, и т.д.)
Хотя никогда не был даже комсомольцем (не видел смысла вступать в ближайшую ячейку, хотя искренне верил, что «где-то там» (наверно в Москве) есть настоящие комсомольские организации), но мог любому с пеной у рта доказать, что коммунизм-будущее всего человечества.

А сейчас… знаете, наверно, всё-таки возраст обычно накладывает на человека печать флегматичности, ироничности какой-то к происходящему по ходу жизни.
Не думаю, что я когда-либо поддержу в душе национализацию страны, некоторые одновлённые взгляды на историю, и проч.
Активный борец из меня, пожалуй, уже никакой.

Да и ростом не вышел: всего 168, и размер ноги не более 41, а волос вообще практически не осталось.
Даже и не помню, какого цвета они были.
А пиво не пью, и вообще к спиртсодержаим жидкостям отношусь довольно неприязненно, хотя в компании могу немного выпить, чтобы не приставали с расспросами (легче дать, чем объяснить, почему нет ).
Есть неприятные моменты из детства: поэтому мне не хочется, чтобы меня мои дети видели в мало-мальски неподобающем виде или терпели от меня то, что им совсем-совсем ни к чему.

А почему это Вы в конце поста копируете чужие фразы?
Или это из серии «прочитал-передай другому»?

Що більшість людей — звичайні смертні з такими ж як у Вас потребами, немає значення чи живуть вони на Львівщині, Полтавщині чи Одещині?

Велика частина людей, відсотків 30% — з тих чи інших причин не бачить переспектив у залученні до соціальних чи політичних процесів, тобто становлять інертну масу. Більшість з решти 70% відсотків людей становлять «відносно» інертну масу, не ображайтеся, але до неї належите і Ви — ця маса не може адекватно та ефективно орієнтуватися у ситуації та оцінювати реальність, не бачить важелів на механізмів впливу на ситуацію віддаючи перевагу теревеням. Цією масою маніпулюють за допомогою дуже простих технологій використовуючи соціальні, економічні та мовні важелі, пропонуючи лише наживку без реальних дій — дій, що передбачають роботу, довгі дискусії та пошуки реальних варіантів розвитку із залученням фахівців — а реальні рішення проблем електорату у плани маніпуляторів не входить — зникає база, та й інтереси у них різні.

Із 70% «відносно» інертних десь 30% становлять «відносно» активні які крім орієнтації на ностальгічні часи чи звички ще й думають та намагаються оцінювати реальну ситуацію. Ці 30% часто бувають пригнічені та роздратовані ситуацією, що склалася історично в Україні і тому для компромісу між ними потрібні деякі зусилля — але цей компроміс можливий.

Із цих 30% відсотків 10% становлять люди які готові докласти якихось зусиль для знаходження рішення, що задовольняло б їхні інтереси.

Із цих 10% десь відсотків 3%-2% свідомо не хочуть рахуватися з інтересами інших співгромадян та рахуватися з умовами що історично (добре це чи ні, але це — даність) склалися вже на теренах нашої Батьківщини. Між цими чудіками компроміс часто не можливий — оскільки компроміс не може бути з силою яка не визнає вашого існування.

Ось ці 2%-3% відсотки і можна було б назвати «націоналістами» в обох таборах. Ще менша кількість людей із цих 2%-3% відсотків здатна на якісь рішучі дії — як то засилання козачків, хуліганство під час проведення навчань та іншого роду хуліганські дії. Іноді вони закінчуються трагічно.

Моє ставлення до таких людей, незалежно від політичного табору, вочевидь схоже на Ваше.

Чекати якихось рішучих та масових дій від цих відморозків — не варто. Набагато ймовірнішим є конфлікти між потужними економічно-політичними групами (Регіони-Бют), яким на всі расклады, що хвилюють «інертних» та «відносно інертних» — надыметь.

—————————-

P.S. Ще мікроскопічнішу частку становлять сучасні титани духу — люди які не просто роблять свій маленьки вклад у майбутні покоління хоча б передаючи життя, але й передають думку, слово та дух — абсолютно тверезо при цьому оцінююючи реальність. Такі люди теж є і добре що я їх знаю.

Ось одна з робіт одного з таких людей: http://litopys.org.ua

Щоб Вам було надалі простіше, надам інфу про себе, наслідуючи стиль одного з таких людей:

Зазвичай співрозмовників цікавлять лише -ізми, тобто політичні, релігійні, національні, сексуальні та тому подібні акцентуйовані уподобання. Отже, щоб здавалось, що про мене знаєте все, щоб могли легко ідентифікувати, класифікувати та поставити мене на відповідну поличку своєї пам’яті, а також, щоб полегшити критику ad hominem та запобігти зайвим запитанням, пропоную наступне.

Я прихильник політичного й економічного лібералізму та національної держави, переконаний гуманіст і демократ, у підозрілих стосунках не помічений, консервативних поглядів на сім’ю, але досить толерантно ставлюсь до гендерних проблем жінок та меншин, етнічний та політичний українець у всіх мені відомих поколіннях, хиткий етносимволіст, іноді вживаю пиво, волосся темно-русяве, очі карі, зріст 184 см, розмір взуття 44, Рак.

Вітаються особисті звертання на ім’я Дмитро, або за ніком MAG.

«Ruthenum me esse et glorior et libenter profiteor»

Не знаю, сколько времени может пройти, чтобы страх и недоверие развеялись.
Не знаю, как у кого, а у меня так.

Тобто за цими посиланнями згадок про нього немає?
http://kortic.borda.ru/?1-5-0-00000108-000-0-0
http://kortic.borda.ru/?1-5-0-00000099-000-0-0-1217169271

Саші:
\\И вам тоже не нравится?
Ну безумовно. Не подобається крива державницька політика. Яка не задовольняє повністю інтересів українців, росіян та представників інших меншин.

\\Но разница между нами, наверно, в том…
Я дуже дивуюся, Сашо, тому, що спілкуючись зі мною вже рік (чи скільки там воно) і неодноразово маючи можливість ознайомитися з моєю життєвою позицією, все ще видаєте подібні перли.
Ну не знаю, спитайте у Мікстера чи що. Він якось неупередженіше сприймає інформацію, впевнений що й мою позицію він абсолютно точно розуміє.

\\Два страдальца, ёлки-палки…
Я страждаю лише через відсутність нормальної державницької політики з центру(конкретні соціальні, мовні, економічні програми запропоновані регіонам) та адекватної ініціативи на місцях(адекватні програми та ініціативи щодо соціальних, мовних, економічних питань).

Щось закрутився тут і не пишу нічого

\\Но жить сейчас, конечно, спокойнее
Зараз ситуація, коли потрібно ворушитися самому, оскільки за соціальними стандартами до Євроми ми не дотягуємо.

\\Я честно стараюсь, хотя пока получается “не очень”.
Мені теж далеко не все подобається. Просто намагаюся бути конструктивним і адекватним.

А ситуация, когда всё запрещают, сейчас маловероятна в Европе.
Время не то.

У меня только вызывает некоторое раздражение, что государство, практически не запрещая других точек зрения, очевидно всячески поддерживает «полезные» интерпретации.
При всех их недостатках и недоработках.
Но жить сейчас, конечно, спокойнее, чем во времена, когда «жить становилось лучше, жить становилось веселей».

Ладно, всё путём.
Может, привыкну со временем, к новым установкам.
Я честно стараюсь, хотя пока получается «не очень».

У нас зараз — друге. Писати може хто завгодно і що завгодно. Окремі ляпи і помилки безумовно є. Але державного репресивного апарату немає.

Но то, что историки слишком часто выполняют заказ властей, Вы ведь тоже отрицать не станете…

Некоторые фамилии Вы можете найти и в этой статье.
Наиболее полная информация — здесь:
http://kortic.borda.ru/?1-5-0-00000108-000-0-0
http://kortic.borda.ru/?1-5-0-00000099-000-0-0-1217169271

\\Сейчас быть историком- хороший хлеб, и даже с маслом: заказов много
от ненада от. Как и всегда. Вы ещё скажите что советским историкам верите. Они «врали» ещё покруче.

Напишите подробнее: ведь это со слов очевидца, а не каких-то там «историков».
Сейчас быть историком- хороший хлеб, и даже с маслом: заказов много.

\\пытаются лезть со своими правилами и ценностями к нам.
кто пытается, с какими ценностями, как, конкретнее?

\\пример имперской политики из более западного городка
конкретнее

————
Безумовно є політика, але вона державницька, а не імперська. І спрямована вона не зі Львову. Я думаю політика досить виважена в порівнянні з відповідною політикою попередніх державних утворень на Україні.

П.С. в-на Україні — когось фішка «як правильно?» з моної точки зору цікавить?

Вопрос ведь в том, что пытаются лезть со своими правилами и ценностями к нам.
Этакий пример новой имперской политики (но теперь уже не из Москвы, а из более западного городка).

«На благо всех народов, населяющих империю» — якби це було так, то все було б зовсім не так. І ми б з вами зараз не вели подібних розмов щодо мови та політики.

Те що сталося — мусило статися. Гетьманщина мусила втратити незалежність, УНР програти (просрати) державу, Гітлер — ІІ світову, СССР — новітню імперію та недозформований радянський народ. Інакше це були б зовсім інші країни. Був би не СССР, а Китай скажімо.

Двоемыслие (англ. doublethink) — способность придерживаться двух противоположных убеждений одновременно.

История слова:

Термин введен Оруэллом в романе «1984» для обозначения детерминированного тоталитарным обществом стереотипа, извращённой нормы, отражённой в системе речи и языковых высказываний; стереотипа, способного жестко обусловливать поведение людей.

Оруэлл в своей антиутопии предположил, что в тоталитарном обществе будущего возникнет новая идеология, объединяющая мысль и слово — Новояз, обслуживающий идеологию.

Новояз базируется на следующих постулатах:
* «правоверность — состояние бессознательное»
* «двоемыслие… есть непрерывная цепь побед над собственной памятью и… покорение
действительности»
* «разрушение языка» нужно для того, чтобы «стала невозможной мысль»;
речь должна быть «минимально завязана на сознание»

Смысл двоемыслия:

«Двоемыслие означает способность одновременно держаться двух противоположных убеждений. Партийный интеллигент знает, в какую сторону менять свои воспоминания; следовательно, сознает, что мошенничает с действительностью; однако при помощи двоемыслия он уверяет себя, что действительность осталась неприкосновенна. Этот процесс должен быть сознательным, иначе его не осуществишь аккуратно, но должен быть и бессознательным, иначе возникнет ощущение лжи, а значит, и вины. Двоемыслие — душа человека новой идеологии, поскольку партия пользуется намеренным обманом, твердо держа курс к своей цели, а это требует полной честности. Говорить заведомую ложь и одновременно в нее верить, забыть любой факт, ставший неудобным, и извлечь его из забвения, едва он опять понадобился, отрицать существование объективной действительности и учитывать действительность, которую отрицаешь, — все это абсолютно необходимо. Даже пользуясь словом „двоемыслие“, необходимо прибегать к двоемыслию. Ибо, пользуясь этим словом, ты признаешь, что мошенничаешь с действительностью; еще один акт двоемыслия — и ты стер это в памяти; и так до бесконечности, причем ложь все время на шаг впереди истины. В конечном счете именно благодаря двоемыслию партии удалось (и кто знает, еще тысячи лет может удаваться) остановить ход истории.»

Двоемыслие в Библии:

«Никто не может служить двум господам: ибо или одного будет ненавидеть, а другого любить; или одному станет усердствовать, а о другом нерадеть. Не можете служить Богу и маммоне. /Новый Завет, Евангелие от Матфея, гл. 6, ст. 24/.»

До речі, дуже рекомендую вищезгаданий роман Оруэлла «1984″.

Насчёт царя: думаю, что он должен был бы быть разумно жёстким, а не «добреньким».
К тому же, его поведение было непонятно большинству подданных.
Да и породнившись с носительницей страшной болезни, он фактически превратил своих наследников по мужской линии в неполноценных «помазанников божьих».
Ведь Россия- была страной, где престолонаследие шло по мужской линии, а гемофилия проявляется именно у мужчин.
Какая-то обречённость просто.

Конечно, абсолютная монархия обречена историей.
Но в тех условиях (конечно, сложных условиях) нормальный царь вполне мог бы ещё достаточно долго править, обеспечивая эволюционные изменения в обществе.
На благо всех народов, населяющих империю.
А не доводить страну «до ручки», потом «благородно» самоустранившись, но испытывая «душевные муки» и ввергнуть её в пучину многолетних катастрофических потрясений.

Далеко пойдут.

На те були об»єктивні причини. Цар тут ні до чого, не треба все спрощувати. Був би жорсткіший — пролив би просто більше крові і все. Імперія тоді була схожа на гнійник який просто вибухнув.

Да уж…
Самый неспособный царь оказался на троне в самое смутное время.
Ну а «отречение» -это просто верх идиотизма и слабоволия.
В той ситуации это был, по сути, решающий шаг к грянувшей вскоре гражданской войне.