Комментарии: Учиться, учиться и ещё раз учиться! http://www.ya2004.com.ua/2007/12/30/880/ Былое и Думы Thu, 17 May 2012 19:34:52 +0000 hourly 1 http://wordpress.org/?v=3.3.2 Автор: MAG http://www.ya2004.com.ua/2007/12/30/880/comment-page-1/#comment-28842 MAG Tue, 01 Jan 2008 23:12:40 +0000 http://www.ya2004.com.ua/2007/12/30/880/#comment-28842 Вас також, з новим уже :-) От написав - мова не рідна, а сам нею пророзмовляв більшу частину життя як рідною, парадокс! :-) Це якось ненормально коли українець починає відчувати, усвідомлювати, розмовляти українською як рідною не з першого слова, а з віку 15-20 років, часто опираючись суспільству російськомовних українців. У нашій державі рідна мова це не етнічне - це скоріше уссвідомлене. Переборювати себе, родичів, оточуючих, знайомих, співробітників, ділових пратнерів чи у кого там хто. Що цікаво - вони всі у >95% українці. Ще з дитинства щось таке було у свідомость - ну щось не те, не логічно! :-) Ще в школі коли нам зі сцени щось українською говорили, а всі діти кричали у відповідь - "дааа!" відчував якусь ніяковість - всі ж українці навколо. Ну, у кожного україномовного у нашій реальності свій шлях до себе :-) Скільки здивувань і нерозуміння довелося зустріти, у кожного свої - одна лише мова :-) Вас також, з новим уже :-)

От написав — мова не рідна, а сам нею пророзмовляв більшу частину життя як рідною, парадокс! :-) Це якось ненормально коли українець починає відчувати, усвідомлювати, розмовляти українською як рідною не з першого слова, а з віку 15-20 років, часто опираючись суспільству російськомовних українців.

У нашій державі рідна мова це не етнічне — це скоріше уссвідомлене. Переборювати себе, родичів, оточуючих, знайомих, співробітників, ділових пратнерів чи у кого там хто. Що цікаво — вони всі у >95% українці. Ще з дитинства щось таке було у свідомость — ну щось не те, не логічно! :-) Ще в школі коли нам зі сцени щось українською говорили, а всі діти кричали у відповідь — «дааа!» відчував якусь ніяковість — всі ж українці навколо.

Ну, у кожного україномовного у нашій реальності свій шлях до себе :-) Скільки здивувань і нерозуміння довелося зустріти, у кожного свої — одна лише мова :-)

]]> Автор: Саша http://www.ya2004.com.ua/2007/12/30/880/comment-page-1/#comment-28793 Саша Mon, 31 Dec 2007 20:31:38 +0000 http://www.ya2004.com.ua/2007/12/30/880/#comment-28793 Понятно. Мерси боку. :) С наступающим!!!!!!!!!!! Понятно.
Мерси боку. :)
С наступающим!!!!!!!!!!!

]]> Автор: MAG http://www.ya2004.com.ua/2007/12/30/880/comment-page-1/#comment-28780 MAG Mon, 31 Dec 2007 10:14:07 +0000 http://www.ya2004.com.ua/2007/12/30/880/#comment-28780 Пардон, я знаю це правило і послуговуюся ним, але мова не рідна і тому іноді в умовах обмеженого часу трапляються збої коли в голові його прокручую :-) Пардон, я знаю це правило і послуговуюся ним, але мова не рідна і тому іноді в умовах обмеженого часу трапляються збої коли в голові його прокручую :-)

]]> Автор: Саша http://www.ya2004.com.ua/2007/12/30/880/comment-page-1/#comment-28753 Саша Sun, 30 Dec 2007 20:28:54 +0000 http://www.ya2004.com.ua/2007/12/30/880/#comment-28753 Позволю себе в который раз заметить грамматическую ошибку, которая в последнее время стала возмутительно массовой. Это ужасно раздражает, как ржавой проволокой по нервам. Речь идёт о том, что при написании или не написании "ь" в глаголах надо задавать к слову вопрос. Если в вопросе "ь" есть, то в слове он ТОЖЕ ПИШЕТСЯ. А если нет, то и в слове его нет. Например: нам надо "учитЬся" - (вопрос "что делатЬ"?) Следовательно, "ь" в этом слове обязательно надо поставить. Если же: кто-то "учится" (что делает?) - в таком случае никакого "ь" в слове нет. Позволю себе в который раз заметить грамматическую ошибку, которая в последнее время стала возмутительно массовой.
Это ужасно раздражает, как ржавой проволокой по нервам.

Речь идёт о том, что при написании или не написании «ь» в глаголах надо задавать к слову вопрос.
Если в вопросе «ь» есть, то в слове он ТОЖЕ ПИШЕТСЯ.
А если нет, то и в слове его нет.

Например: нам надо «учитЬся» — (вопрос «что делатЬ»?)
Следовательно, «ь» в этом слове обязательно надо поставить.

Если же: кто-то «учится» (что делает?) — в таком случае никакого «ь» в слове нет.

]]> Автор: MAG http://www.ya2004.com.ua/2007/12/30/880/comment-page-1/#comment-28739 MAG Sun, 30 Dec 2007 13:07:45 +0000 http://www.ya2004.com.ua/2007/12/30/880/#comment-28739 "Показався і Святослав, що приплив на ріці на скіфському човні; він сидів на веслах і веслував разом із наближеними, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його (князя Святослава) зовнішність: помірного зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся – ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав він похмурим і диким. В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одежа його була біла і відрізнялася від одежі його наближених тільки чистотою. Сидячи в човні на лавці для веслярів, він поговорив трохи з імператором про умови миру і поїхав. Так закінчилася війна ромеїв зі скіфами". Так писав писав у 970-ті роки візантійський мемуарист Лев Диякон про Київського князя Святослава Завойовника, якого бачив на власні очі під час названих переговорів. Цікаво, що візантієць визнає, що Святослав говорив з імператором не надто шанобливо, сидячи. Нічого опис зовнішності Київського князя не нагадує? «Показався і Святослав, що приплив на ріці на скіфському човні; він сидів на веслах і веслував разом із наближеними, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його (князя Святослава) зовнішність: помірного зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся – ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав він похмурим і диким. В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одежа його була біла і відрізнялася від одежі його наближених тільки чистотою. Сидячи в човні на лавці для веслярів, він поговорив трохи з імператором про умови миру і поїхав. Так закінчилася війна ромеїв зі скіфами».

Так писав писав у 970-ті роки візантійський мемуарист Лев Диякон про Київського князя Святослава Завойовника, якого бачив на власні очі під час названих переговорів. Цікаво, що візантієць визнає, що Святослав говорив з імператором не надто шанобливо, сидячи.

Нічого опис зовнішності Київського князя не нагадує?

]]>