Поиск

Добавить в RSS-ленту

Архивы

Учись, студент!

28 декабря, 2007

Назва СІЧЕНЬ походить від слова “Січа”. У давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб весною їх засіяти. Цей промисел називався січа. До цього перший місяць року мав і інші назви: студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій.

Назва ЛЮТИЙ закріпилася за місяцем у кінці минулого століття. Адже він люту вдачу має. Пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети — все це лютий. Про це свідчать і попередні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою та весною).

Назва БЕРЕЗЕНЬ закріпилась за місяцем у середині минулого століття. Походить від назви промислу — березол (заготівля березового попелу, що використовувався для виготовлення скла). До цього часу місяць називався март. У народі його звали: капельник, протальник, запалі сніги, з гір потоки, соковик, полютий, красовик.

У березні день з ніччю зустрічаються.

Хто у квітні не сіє, той у вересні не віє.

КВІТЕНЬ носить свою назву з 16 століття. Саме в цей час земля починає квітувати. В ужитку були й інші народні назви: краснець,лукавець, дзюрчальник, водолій та апріль, що латинською мовою означає ” сонячний”.

ТРАВНЕМ останній місяць весни став у нинішньому столітті. До цього він звався май — від імені давньоримської богині весни Майї. У народі його називали: пісенник, місяць-громовик, травник.

ЧЕРВЕНЬ походить від слова “червець”. Саме в цей час з’являється сокоживна комаха — кошеніль (червець). З неї в давнину добували червону фарбу, якою фарбували давньоруські стяги. Її такох продавали сусіднім державам. До цього місяць звався: кресень, гедзень, червивий місяць, гнилець, ізок (коник).

ЛИПЕНЬ — дуже давня назва місяця. Походить від слова липець (липовий мед). На цей місяць припадає період основного медозбору. В народі його іноді називали білець (час, коли коли вибілювали полотно), грозовик, дощовик.

СЕРПЕНЬ — від слова серп. Це знаряддя, яким жали зернові. Інші назви, що існували в народі, також про жнива свідчили: копень, густар, хлібочол, жнивець, зоряничник, городник, прибериха-припасиха, спасівець, барильник.

Назва ВЕРЕСНЯ прийшла з Полісся. Там у цей період цвіте верес — цінна медоносна рослина. Був цей місяць також ревуном, заревом, сівнем, бабським літом та покрійником.

ЖОВТЕНЬ — час жовтіння листя. Цю назву місяць має ще з часів Київської Русі. В народі його називали грязень, хмурень, листопадник, зазимник, весільник. А також паздерник — від слова паздер, тобто костриця. В цей час переробляли льон та коноплі (від волокон відділяли кострицю).

Назва ЛИСТОПАД прийшла із західноукраїнських земель. У цей час там опадає листя. А на сході України — дерева вже безлисті. Тому в Київській Русі останній місяць осені звався груднем, а перший місяць зими мав іншу назву. Народні назви: грудкотрус, листопадець, падолист, братчини.

ГРУДЕНЬ — від слова груддя. Після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. Їздилти такими дорогами було важко — заважали замерзлі грудки. В давньоруські часи цей місяць називали студень. У народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.




|


  1. 28 декабря, 2007 @ 10:30 пп
    Саша пишет:

    Интересно.
    Название месяцев года- это тот случай, когда украинский язык оказывается более славянским, чем русский.

  2. 29 декабря, 2007 @ 12:42 дп
    MAG пишет:

    Ну, враховуючи те, що сучасна російська мова на відміну від української формувалася не природньо, а створювался з офіційної тоді староболгарської (старослов»янської як стало модно казати свого часу) як штучна, загальна, офіційна мова різнорідної, практично не слов»янської спільноти, для того щоб її розуміло якомога більше етносів, то це не дивно.
    Церковнослов’янську було створено на основі солунського діалекту болгарської мови. Вона використовувалась як міжнародна – болгарами, сербами, хорватами, моравами, а також у Київській Русі.
    Тривалий час, до ХVII століття, вона також використовувалася як письмова та релігійна мова у неслов’янських народів Молдови та Волощини.

    російські етноси:

    слов»яни — в’ятичі і радимичі в центральній Росії, і словені у Новгороді. Правда Київські літописці не занесли в’ятичів і радимичів до переліку слов’янських племен, ну на це можливо були причини і політичні.

    неслов»яни — фінські племена: чудь, весь, мурома (превед илье муромцу :-), меря, мордва, черемиси, весь, вотяки, перм, зиряни тощо.

    От почитаю Сашу, Ваші слова про «это тот случай» про слов»янськість мов і запублішу спересердя статтю про мовоязык:-)

  3. 29 декабря, 2007 @ 9:13 пп
    Саша пишет:

    Сколько людей, столько и мнений.
    Повторюсь, что каждый остаётся при своём мнении.
    Лучше обсуждать пока объединяющие темы. 🙂

  4. 29 декабря, 2007 @ 11:57 пп
    MAG пишет:

    А до чого тут «мнения»? Факти в студію! Чи Ви боїтеся фактів? 🙂

    Я ж не переконую Вас що російська мова погана чи українська чудова (це вже «мнения»), я просто хочеться щоб люди володіли фактами.

    Ну от факт що коли Київ був столицею Малої Русі (мала — первинна, велика — вторинна, запозичена грецька термінологія — мікро русія, макро русія) Москва ще була болотом нас же не роз»єднує? Чи той факт що Москва перехопила у Київа першість у самостійному державотворенні і той відійшов на другий план нас роз»єднує?

    Друже, нас роз»єднують не факти, а ідеологія. Плюньте Ви на ідеологію і долучіться до світу фактів 🙂

  5. 30 декабря, 2007 @ 12:20 дп
    Саша пишет:

    Ну зачем тогда давать преференции одному языку в ущерб другому?
    Не логичнее ли было бы отставить в сторону идеологию и распри на языковой основе и заняться строительством нормального европейского государства?

    Так нет же, не нытьём, так катаньем, но пропихивают один язык, пытаясь ограничить ещё хоть немного другой.
    Так и пытаются выдавливать капля за каплей.
    А у людей терпение-то не бесконечно.

    Я утверждаю, что большинство тех, кто голосует за ПР, голосуют против национализма, против вытеснения русского языка.

    А мне говорят, что ничего не поделаешь: закон есть закон.
    Теперь уже всё, терпите, мол.

    Это нормально, и это не идеология?
    Я бы вообще даже окончание другое написал. 🙁

  6. 30 декабря, 2007 @ 12:39 дп
    MAG пишет:

    Щось Ви не про те, я вам про походження мов, а Ви мені знову про притеснения 🙂

    Для чого приференції? Для того щоб укр.мову розвивати в укр. державі де абсолютну більшість становлять українці які з ряду причин спілкуються не мовою своїх предків. Логічно?

    Я не бачу обмежень рос. мови. Наведіть.

    Ніхто Вам не каже терпіти. Розвивайте свой язик. Але не заважайте відродженню мови. Ці речі що, не можна поєднати? Мені вдається. Вам ні?

  7. 30 декабря, 2007 @ 8:00 дп
    Саша пишет:

    Ограничения?

    Ну вот я, к примеру,вынужден вести документацию (которая всё равно дальше Одессы не пойдёт) почему-то не на русском языке.
    И знаю, что её читают такие же русскоязычные люди, как я.
    И печатают тоже.

    Ведь это же комедия, когда мы всей учительской иной раз совещаемся, пытаясь придумать соответствующее слово в документ.
    Или написать правильное окончание, соответствующее падежу.
    А потом посылаем за учителями укр. языка.
    А потом ещё те должны «врубиться»…

    Это, конечно, не часто, потому что слова в основном стандартные, из года в год повторяющиеся.

    И только то, что пишется для людей (а не для «формы»), можно пока ещё печатать по-нормальному (объявления на стену, к примеру).
    Но я совсем не уверен, что завтра и это не прикроют.

    А Вы мне всё время твердите, что якобы «ограничений нет».
    Да потом ещё требуете какого-то особого патриотизма от людей, которые довольно часто-таки чувствуют себя сейчас как на оккупированной территории.
    Так не будет его.
    Никто не станет радоваться тогда, когда ему что-то навязывают всё усиленнее.
    В угоду именно идеологии, а не реальным потребностям и желаниям людей.

    Ну вот прислал Гурвиц людям поздравления с Новым годом.
    Поздравление должно вызвать какие-то положительные эмоции.
    А ни фига.
    Он поздравляет людей с каким-то «Новим роком».
    Опять эта официальщина, от которой просто воротит уже.

    Когда человек пишет на украинском потому, что это его родной язык, потому ему действительно так хочется- то тут никаких отрицательных эмоций у читающих и быть не может.
    Это нормально и правильно.
    Но когда искусственно фактически принуждают- нет.
    И никакого положительного отношения к этому языку в таком случае не проявляется и проявляться не может.

  8. 30 декабря, 2007 @ 2:09 пп
    MAG пишет:

    1) так Вам цікава була б нормальна стаття про походження української мови? Чи Вас задовольняє рівень знанаь а-ля імперська пропаганда?

    2) А нормально те, що мене, українця, але ще дитину середовище виховувало як російськомовного, так само як і мільйони моїх ровесників? Такі товириші як Ви. Я їм за це «дуже вдячний». Це добре що своя кебета як виявилося є. У більшості нажаль це відсутнє. То що, просто пустити це на самоплив? Хай живе паралітичний недорозвинений образ хохла без мови, роду та історії?

    Я розумію що людям які все життя розмовляли російською складно звикнути до українського документообігу та діловодства. У мене є також і військова освіта і повірте, я розумію проблематику. Але тут не йдеться про те як зручніше. Зручніше звичайно все залишати так як є, а там хай і трава не росте. Але ж існують такі речі як відродження народу, нації, мови. Чи Ви думаєте що всі українські державні діячі все життя спілкувалися українською мовою? Просто їм вистачало розуму і духу усвідомити історичну правду. А історична правда на даний момент в тому, що на теренах сучасної Української Держави навіть за всіх, а точніше не зважаючи на всі історичні умови абсолютну більшість становлять українці, як з ряду причин говорять не мовою своїх пращурів. І якщо Ви людина яка може осмислити і зрозуміти трагічну історію, інтереси нації, народу у якому вона живе, а не тільки чіплятися за звичні міфи — то сучасні, я підкреслюю «реальні» «проблеми» російської мови Вам не будуть здаватися таки страшними. Тому що це не проблеми і не утиски рос.мови — це спроби розвитку української. Ніхто ж не забороняє Вам навчати дітей, спілкуватися, дивитися фільми читати книжки і газети.

    3) А вам не здається що для того щоб человек писал на украинском його спочатку слід йому навчити, розповісти історію? А то росказують байки про «город русской славы», «исконно русское», «хохлов созданных польшей в 20 веке». Оце ненормально.

    Взагалі якщо людина «любить» підкреслюю справді людить, шанує і знає українську та російську мови, то у неї немає Ваших проблем. Факт.

  9. 30 декабря, 2007 @ 2:10 пп
    MAG пишет:

    Постю статтю, сподіваюсь усі звернуть увагу.

  10. 30 декабря, 2007 @ 9:59 пп
    Саша пишет:

    Думаю, что тут в Вас берёт верх идеология.
    Мне без разницы, каким языком общаться.
    Русским удобнее, никаким другим я не испытываю всей полноты восприятия и прочувствования.
    И мне представляется «проблема украинского языка» надуманной.
    Особенно, когда с трагическим лицом говорят, что он на грани умирания.
    Такое впечатление, что если бы независимость задержалась на десяток лет. то всё, умер бы совсем.

    Ну чепуха полная!
    И то, что в СССР украинский не развивали -чепуха!
    Прекрасно помню, как читал в 70 годах «Перец, разные книги (почему-то больше всего запомнилась «Боротьба самбо»).
    А сейчас иногда раздувают просто вакханалию какую-то.

    Что касается «города русской славы», то есть в этом элемент и правды тоже.
    А вообще перекручиваний полно со всех сторон.
    Будем надеяться. что со временем пена осядет, и мы станем оценивать прошлое более-менее сходно, без непримиримых радикальных расхождений.

  11. 31 декабря, 2007 @ 6:07 пп
    MAG пишет:

    Та ні, тут у мене не ідеологія бере вгору, а бажання знати і передати ці знання іншим. У кожної нації є і повинні бути певні історичні міфи — спрощена версія історії для мас, це норма, але на теренах України не повинні домінувати міфи Російської Імперії та міфи радянські.

    От скажімо таких фактів, що Шевченко був тип депресивний і любив добряче випити, чи те що Пушкін був у особистому житті гультяєм та поезії матюкався, старанно уникають у підручниках та шкільних програмах як уникали і того що Ленін сифілісом хворів — для створення історичних і культурних міфів. Ну і що з того? Я зараз не ідеалізую українську мову — я просто доношу до Вас інформацію. Щоб Ви знали що є українською мовою, а що є мовою російською (без оцінювання що є кращим, а що гіршим — я таким не займаюся).

    П.С. Так, цікаво, раз я вже згадував особу якій присвячував Пушків свої рядки, то нехай це буде немов частковою відповіддю-підказкою 🙂

    Александр Сергеевич Пушкин написал свое вечное «Я помню чудное мгновенье…», посвященное Анне Керн. А через три года своему приятелю Соболевскому Пушкин так описывает то чудное мгновенье: «Безалаберный! Ты ничего не пишешь мне о 2100 р., мною тебе должных, а пишешь o M-me Керн, которую с помощью Божиеи я на днях уеб***.

    Я й не говорю про «радянську вахканалію» яка буцімто являла собою атаку замаскованої Росії на все українське. Це занадто спрощене представлення історії, Ви мабуть уже зрозуміли що я далекий від споживання ширпотрєбовської пропаганди, просто формувався радянський народ, радянська нація і при цілковитій підтримці головного курсу партії (історія, ідеологія) владні структури вели боротьбу з т.з. українським буржуазним націоналізмом (тобто пассіонаріями, великими людьми патріотами своєї нації та свого народу), тобто все українське намагалися стримати у сфері «села», мовою майбутньої нації, еліти повинна була стати і практично стала російська.

    Але знову ж таки, це не щось нове та властиве лише ссср, ця політика проводилася ще російською імперією з метою створення однієї імперської нації. Але весь час ця політика була малопослідовною, переживала як загострення так і спади які були пов»язані з політичними моментами (кон»юнктура, тимчасові відступи) та з особистостями (оскільки українці ж були завжди і з їхньою мовою у культурої не можна було не рахуватися, та і у владі вони були присутні).

    Тут не йдеться про якусь суто українську дискредитацію, слід знати що після 19 століття вже було практично знищено мови на яких говорили теперішні «росіяни» (насправді різні слов»янські та неслов»янські народи), мови їхніх числених етносів — залишена була одна — літературна російська мова. От якщо у Вас є російські предки — спитайте як говорили прадідусі-прапрадідусі, є люди які цим цікавляться і їх можна почитати і подивуватися тій автентичності і тому різномаїттю.

    Причини з яких розвивали українську мову в ссср можна прочитати хоча б у листуванні Сталіна з Кагановичем. Якщо цікаво можу навести. А Ви у авторів перців та самбо спитайте як їм працювалося і творилося 🙂 як писалися українські пісні та знімалися фільми, поцікавтеся історією «Червоної Рути». Це величезна заслуга тих людей, а не ссср. СССР у найкращому разі не шкодила. Як противагу, щоб не здавалося що я згадую лише українців — почитайте з якими боями приймався у прокат «Операция Ы». І це лише вершина айсбергу. Це факти, не слід їх заперечувати, слід їх знати.

    Про «город русской славы» правда імперської політики та російського народу безумовно є, я цього не заперечую. Як є правда у тому що війська Суворова разом з донськими козаками знищили 5-6 татарських «орд» що діяли на півдні України. Але ця правда є не настільки простою як її хочуть показати сучасні продовжувачі імперських традицій. Це слід знати і не вестися на тупу пропаганду, так, Ви праві, ні на цю ні на іншу.

    Історія взагалі багатогранна штука, от є чудовий словних класичної укр. мови Грінченка (1924-1933, зверніть увагу на роки), який створювався Грінченко та іншими, які були одними з українців, що на хвилі національного культурного відродження підтриманого ВКП (б) (слід знати правда з якої причини та з якою метою) змогли щось створити, зробити свій внесок у розбудову нації, але ж, зверніть ще раз увагу на другу дату, 1933 — тепер у нас є лише шматок цієї праці. Прошу послуговуватися тим що є: http://r2u.org.ua/

    Не можна сказати що нічого доброго за Російської імперії чи ссср для України не було зроблено, але я серйозно сумніваюся у тому, що наші предки не зробили б цього самі.

    Я приєднуюся до ваших сподівань. Що ж до радикалів у суспільстві — я думаю наш народ їх і так не сприймає. Ні «українських» ні «імперських». Найвищий результат тієї ж «свободи» — 3,44% у Тернопольській області.

  12. 31 декабря, 2007 @ 11:10 пп
    Саша пишет:

    То, что Пушкин был гуляка ещё тот, для меня не секрет, об этом говорила моя учительница литературы, когда мы проходили его по программе.
    Вообще она частенько делала отступления от «генеральной линии».
    Умница, нам очень повезло с учителем.
    Впрочем, не только литературы.

    Да и мат в стихах Пушкина помню.
    Это, кажется, «Телега жизни»:
    …С утра садимся мы в телегу:
    Мы рады голову сломать.
    И, презирая лень, и негу, кричим:
    «Пошёл, ** **** мать!»

    Но это не главное, Пушкин- безусловный талант, человек, очень хорошо знающий жизнь и человеческие слабости (как и любой успешный донжуан).

    Что касается того же журнала «Перец», то, конечно, он поддерживал советскую идеологию.
    Как сейчас помню карикатуру на радио «Свобода» (середина 70-х):
    На рисунке три крайне отвратительных типа, брызгая слюной, кричат что-то в микрофон с листов, на которых написано: «Брехня», «Поклепи», «Iнсинуації».
    Кажется, так было написано.

    А вообще, Вас очень увлекательно читать.
    Вы очень интересный и терпеливый собеседник.
    Далеко не каждый день встречаешь таких собеседников.
    Спасибо!

    И пусть все Ваши планы в новом году осуществятся на все 100%, и даже больше. 😉
    И чтобы Вы ещё много-много лет не представляли себе, где находятся сердце, почки, и прочие органы. 🙂
    Счастья Вам, любите и будьте любимы! 🙂

  13. 1 января, 2008 @ 12:56 дп
    MAG пишет:

    Дуже-дуже вдячний за привітання, всім читачам ya2004 та Вам особисто — найщиріщі привітання та найкращі побажання!

    С Новым Годом!

  14. 2 января, 2008 @ 2:54 пп
    MAG пишет:

    Щастить Вам, у мене вчителі літератури не розказували нам такого, доводиться самому дізнаватися 🙂

    Так, цей приклад про телегу я знаю, якщо Вам цікаво можу запостити повніший перелік зразків творчості Пушкіна. Якщо цікаво — також «творчості» Шевченка 🙂

    Безумовно вони не перестають від цього бути визначними творцями та звичайними людьми.

    Дякую за комплімент, з Вами також цікаво поспілкуватися.

    Вам також внутрішнього спокою та зовнішньої активності 😉

  15. 3 января, 2008 @ 7:15 дп
    Саша пишет:

    А что?
    Давайте Пушкина и Шевченко!
    Может, и я чего-то ещё не знаю. 😉 🙂

  16. 3 января, 2008 @ 2:21 пп
    MAG пишет:

    Даю! Про Шевченка тоді трохи пізніше — заморився щось 🙂

  17. 21 июня, 2008 @ 10:58 дп
    Christoff пишет:

    Вообще она частенько делала отступления от “генеральной линии”.
    Умница, нам очень повезло с учителем.
    Впрочем, не только литературы.

  18. 21 июня, 2008 @ 9:43 пп
    MAG пишет:

    Це ж наче був Сашин комент? 🙂

  19. 21 июня, 2008 @ 11:32 пп
    Саша1967 пишет:

    Кто-то вклинился в разговор.
    Может, вирус? 😉 🙂


|
RSS feed отзывов к статье |